Йоринда
Надо же, как все набрасываются на яблоки.
Мені здається, всі ці люди так сильно і так щиро живуть у мені, що особистим думкам місця не залишається. Вони не потрібні.
Мабуть, полюблю Павла Тичину найближчі дні.

От, вони. Таких (групових, і взагалі) фото лише декілька, і я страшенно люблю, вдивляючись в обличчя, вгадувати персоналії.
Усі, як один, у шинелях - холодна українська зима? Можливо, самоосвіта і дорослішання для того лиш і потрібні, щоб через певний час вже точно знати, куди підеш, потрапивши у певне місто чи країну.
З Харковом, я, приміром, вже визначилась. І з Віднем. І з Москвою.

"Перший у другому ряді, зліва", шепочу я вам.



"Третій зліва, у першому ряді".


@темы: Леопард